Вогні рідного Харкова

Зоря вечірня загасає,
Не видно в темряві будов.
Я по нічних вогнях пізнаю
Моє величне місто знов.
Тріпоче полум'я на сході,
Неначе райдуги цвітуть, -
То на ливарному заводі
Дзвінкий метал в опоки ллють.

Приспів:
Тріпоче полум'я на сході,
Неначе райдуги цвітуть, -
Вогні нічного телеграфу
Я серед інших впізнаю.
У дні звитяжні, Харків мій,
Ти в серці кожному живий!

Над темним парком змовкли шуми,
У прямокутнику вікна
Я бачу вчений у задумі
Схиливсь над паростю зерна.
Там невідомий сорт пшениці
Стеблом підводиться з землі...
Електрозварок зоряниці
Горять над ХТЗ в імлі.

Приспів.

Гучних машин сліпучі фари
З пітьми вихоплюють сади,
На набережній тротуари,
Граніт поруччя й скло води.
Театри світяться привітно,
В домах заблимали вогні,
І серед них ледь-ледь помітні
Горять в студентському вікні.

Там дівчина малює крила,
У мріях зводячись в блакить,
І світло книгою прикрила,
Щоб часом подруг не збудіть.
Шепоче листя, пахнуть трави...
У невгамовному краю
Вогні нічного телеграфу
Я серед інших пізнаю.

Про нові проєкти й дороги
Віщає нині телеграф,
І слово харківських людей
Летить у світ по проводах.
До тих, хто місто піднімає,
Хто творить подвиг трудовий,
Ким дише, як перемагає
У дні звитяжні Харків мій.

Приспів.