І ви покинули...

І ви покинули... І ви пішли...
І клади, що вам діди сховали,
На скибку хліба проміняли...
Цигани ви... Цигани ви...

А там в землі, який там скарб лежав
І скільки струн в собі ховав!
Які б то звуки розітнулись,
Коли б ви дивних струн торкнулись...
Не варті ви... Не варті ви...

І часом чує ліс в тиші нічній,
Як десь на кобзі золотій
Струна застогне і порветься,
І стогін з каменю проллється:
"О, де ж ви є?! О, де ж ви є?!"