Absolutely Vodka

Горілка украй розбещує чоловічі товариства.
Мусить бути хоч якась дама - інакше капець.
На третій годині всі звіріють,
На четвертій - можливе розмахування
Бритвами чи топірцями.
На п'ятій відбуваються каяття з плачем,
Цілування рук і ніг,
Тож украй необхідна хоч якась дама,
Щоб це не виглядало так огидно.

Того разу в нашому товаристві
Не було жодної дами,
Йшла п'ята години пиятики.
Він намагається щось вичитати з моєї долоні:
Ого, каже він, я навіть не можу
Сказати тобі всієї правди, ого.
Кажи! - Кажу.

Мені по цимбалах, я хоч і зараз готовий
На все - у свої тридцять років,
Бо я готовий, бо п'ята година, бо маю право
На правду, бо мені по цимбалах...

Ого, каже він, я навіть не знаю,
Як це тобі сказати, ого.
Вали! - Палю!

Мені фіолетово, я хоч і зараз -
Вену чи кулю в чоло - у свої заледве тридцять,
Бо я фіолетовий, бо п'ята година,
Бо хочу знати правду, якою страшною вона б не була.

За третім разом він вимовляє своє "сором сім".
Ах, яка полегкість!
Цілих сімнадцять років! Яка просторість!
Яка прозорість на обріях!

Пам'ятаю як зараз:
Десь коло третьої ранку
Ціле кодло вивалює на свіже повітря,
Все допито, жодної сигарети,
Спотикаючись, розтинаємо темряву.
Потім ще зненацька:
Спітнілу долоню витираю об зелену траву,
Саме так, зелену, бо - середина квітня.