Правда

Ходить повітрям утомлений Яків,
Значить межу між зимою і літом.
Човен рибальський кидає якір,
Ніби пакетик із чаєм Ліптон.
Рання пора безнадійно впертих,
Пора повертань і пора продовжень...
Ось капітан розглядає берег,
Наче газету старих оголошень...
Скільки вивчати води зимові?..
Як прочитати знаки повчальні?..
Мудрість - вона не лише у слові,
Але й в мовчанні!.. В мовчанні!..
Скільки, питаю, на ранковій мові
Гаснуть поволі вогні причальні?..
Щедрість - вона не лише у любові,
Але й в прощанні!..

Приспів:
Той капітан - щирість!..
Той капітан - радість!..
Той капітан - вірність!..
Той капітан - правда!..
Правда!.. Правда!..

Плани повітрям, наче вітрила,
Ламає нічні причали...
Мені важливо, що ти говорила,
І надважливо, про що мовчала!..
Жовто до ранку світять ліхтарі,
Світять знесилено, до знемоги...
В небі зимовому, ніби в лікарні,
Живуть відвертості й тривоги...
Дивна пора відчайдушно сміливих,
Довгі часи голосних і тихих,
Коїться по осінніх зливах
Моря нічного болючий вивих...
Скільки, питаю, на ранковій мові
Гаснуть поволі вогні причальні?..
Мудрість - вона не лише у слові,
Але й в мовчанні!..

Приспів.

Той капітан, що у шторм, не в спокій,
Вголос сміється і люльку палить,
Той, хто думки твої знав напамя'ть,
Любив тебе і твоє дно глибоке,
Йому байдужі чужі причали,
Тиша, мов повінь, проти повчання,
Мудрість його не лише у слові,
Але й в мовчанні!.. В мовчанні!..

Приспів.

Правда!.. Правда!.. Правда!..