Час

Йдуть роки, немов тікають
В день, де нас уже немає,
Плин життя не зупинити,
Не здогнати і не вговорити...
Через біль і через страхи
Кожен з нас багато втратив,
Скоро на порозі старість,
Але ж ніби щойно розпочалось
Наше життя...
Могутній час,
Який ми щедро губили,
Він креслить на тілі зморшки,
Фарбує волосся білим,
І не чекає на нас...
А те, що ми заслужили,
Немов майстерний художник,
Малює в життя акрилом...

Вік лиш двері зачиняє,
Шансів, що були, немає...
Неможливо повернути
Хоч змарновану секунду,
Ближче смерті з кожним кроком,
Від депресій товщий кокон,
Через заздрощі, напевно,
У дітей роки крадемо
Їхнього життя...
Могутній час,
Котрий ми щедро губили,
Він креслить на тілі зморшки,
Фарбує волосся білим,
І не чекає на нас...
За те, що ми заслужили,
Немов майстерний художник,
Комусь намалює крила
І знищить когось із нас...