Я мушу залишити тебе...

Мої очі вже не світяться,
Коли бачу твоє ім'я,
Твої обіцянки - пісок,
Що зникає між пальцями дня.
Я втомилась бути сильною,
Коли слабкість це тільки любов.
Ми будували на спогадах,
Та не витримав наш дах знов...

Приспів:
Я мушу залишити тебе,
Хоч серце шепоче: Не йди...
Та правда сильніша за біль.
Ми чужі, хоч так близькі.
Я мушу залишити тебе,
Бо в мені вже нічого немає.
Ти був вогнем, що згас,
А я - попіл, що ще виграє.

Мені сняться наші моменти,
Не солодкі, а сірі, як сніг.
Твої фрази, як чорні стрічки,
Що пов'язують душу на мить.
Я себе не впізнаю в дзеркалі.
Твоя тінь розмила мій зір.
Ти залишив відбитки на серці,
Але я - вже не твій світ.

Приспів.

Я шукаю себе у мовчанні,
Де слова — як уламки весни.
Твої кроки ще лунають в кімнаті,
Але двері давно вже пусті.
Мої сни — як розбиті картини,
Що не мають ні рамки, ні дна.
Твої очі — як ніч без причини,
Що дивилась крізь мене йшла.
Я не знаю, де правда, де тінь,
Бо усе переплуталось в сні.
Твоє ім'я — як забутий мотив,
Що звучить, але більше не мій.
Не клич, не тримай, не проси —
Я - вже частка туману й роси.
Моє серце ще шепче тобі,
Але крок вже лунає в пітьмі.
І коли ти забудеш мій слід,
Він залишиться в тиші землі.
Бо я — не прощання, не біль,
Я — подих, що зник у імлі.
Залишу тебе і, можливо,
Знайду себе знов...