Спіраль-Сансара

Літо вступає ув осінь боязко,
Наче заходить в холодну річку,
Літу ще страшно зайти хоч по пояс,
Поки лиш трошечки — ледве по кісточки.

Рік високосний — така турбуленція!
Млосно на серці і думка тривожиться,
Літо іде, не доживши до пенсії, —
Осінь лукава й жорстока, як молодість...

Зміна сезонів цілком календарна ще,
Тільки от вектори часу вже змінено.
Гряче! Гаряче! Гаряче! Гаряче! —
Криком кричить кожна новина.

Холодно! Холодно! Холодно! Холодно!
Молить прощаючись літо невпинно.
Осінь проте промине, як і молодість,
Змінить зима її — сніжна дитина.

Час добігає кінця по спіралі,
Так і завмре від переохолодженя,
Але й без нього буде щось далі,
Смерті нема — є інакше народження...