Кліше

Ніхто ніколи не казав,
Що я не впораюсь.
Чому тоді мені аж так
Важливо вам подобатись?
Я ніби проживаю не свою історію,
А той, хто її написав,
Покинув авдиторію...

Приспів:
І дивиться зі скелі вниз,
Він пам'ятає, що колись
Так само важко вгору ліз...
Ну і дивись, ну і дивись,
Я буду там, де йдуть на біс,
І проливають сотні сліз,
Аби нарешті стати кимсь!
Де мій знак,
Що я колись звернула не туди?
Хай це кліше, але мені і справді
Вже нема куди іти...
Як же так?
Я намагаюсь догодити всім,
Та мені треба тільки, щоб один
Мене по-справжньому любив!..
По-справжньому любив!.. | (2)

І, певно, ти бажав мені
Гарних, простих речей,
Але від цього ні на цент
Вже не стає менш боляче.
А я не знала, як тобі
Просто сказать про це,
Так важко знайти аргумент,
Коли з тобою лице в лице...

Приспів.

По-справжньому любив!..
Любив!.. Любив!..
По-справжньому любив!.. | (2)