Станція Осінь

Станція "Осінь"...
Повернути знову радість, |
В ній залишитись назовсім. |
Заблукати в листопаді, |
Там, де є станція "Осінь". | (2)

Вагони спогадів мають ці колії,
Давай разом зберемо з них
Жовте листя! Де такі вільні,
Мчимося за обрії, місце,
Яке тобі завжди насниться.
Скільки не написано романів
Ще за розкладом, рупор станції
Відтворює кожен слід.
Тут лунали сльози радості
І сльози розпачу,
Хто б не прибував – для нього
Там відкритий вхід.
Віднайду радість завжди,
По "старим слідам",
Не спинить, ані дощ,
Ні густий туман.
Ми молоді ще досі,
Час не на нашім боці,
Він впевнено гойдає сивину
У твоїм волоссі...

Приспів:
Забери мене звідси!
Розділяє нас відстань...
Босоніж разом, як діти,
Біжимо від літа!..
Повернути знову радість, |
В ній залишитись назовсім. |
Заблукати в листопаді, |
Там, де є станція "Осінь". | (2)

А я би знову повернула радість
Тих шалених днів,
Коли від щастя млосно так,
Що аж земля іде з-під ніг,
І коли навкруги в повітрі
Кожен атом – ендорфін.
Мене поцупили й заперли
Звідти між холодних стін.
Як повернути час,
Який ховає листя?
Як би прогнати сум,
Що непомітно влився?
Як зупинити дощ,
Коли душа промокла?
Я зостаюся там,
Де мій перон прожовклий...
І я навіть залишу
Водоспадів білий шум,
Що текли з очей від того,
Що нікому не скажу.
Листя ж падає з дерев,
Щоб торкнутися землі,
Адже тепла осінь непомітно
В серці топить лід...

Приспів.