День як ніч

Янтарева зірка стріпонулася, мов пташка,
У небеснім полі з ночі розцвіла.
Крізь зимові хмари, хоч було їй дуже важко,
Та весна із сонцем золотим прийшла.
Розпустила коси, як верба плакуча віти,
На плечах світанок з ніччю як сльоза.
На межі світів двох в'ються ніжні першоцвіти,
Дихають мов неба чиста бірюза.

Приспів:
На межі між світанням і ніччю чаклує Весна,
На межі між світанням і ніччю прозора дорога.
День як ніч, ніч як день – у Весни це планета одна,
День як ніч, де Весна наодинці говорить до Бога.

На межі двох світів проростає Весна крізь бетон,
На межі двох світів стогне зранений полум'ям Лютий.
Та кружляє Весна з ним під вибухи вільно Бостон,
До землі хоч кривавим він снігом і болем прикутий.
У Весни дівчини є калина – б'ється в серці,
А в руках стискає вітром автомат.
І зеленоока панна не знімає берці,
Бо відлуння чує пострілів гармат.

Приспів.

У розбитих вікнах запалають знов світання,
І в окопах чорних місце квітам є!
Між життям і смертю – хліба проростання,
Бо весна – це сонце, з ночі що встає! | (3)