Береза

Плакала береза ранньою весною,
Якою ж красивою була молодою.
На високім березі стояла, сміялась,
В річку, ніби в дзеркало, на себе вдивлялась.

Струнка, білолиця, зеленії очі -
Кожен день їй вітер щось ніжно шепоче.
Клен росте далеко та про неї мріє,
На іншому березі дубочок радіє.

Кого собі вибрати - береза не знала,
Що таке кохання - юність не сказала.
Стоїть, все милується, часу вдосталь має -
Зима, весна, літо... Осінь пролітає.

Не згледілась мила, а вже стоять тяжко,
Схилилась над річкою - ой, як дихать важко.
Давно юний вітер та й не залицявся,
Дуба десь не видно, та ще й клен сховався.

Згадала про юність - гілка затріщала,
А як про кохання - то й листя опало.
Мудрості з роками стає трохи більше,
От тільки здоров'я - все гірше та гірше.

Поки часу вдосталь - посміхайтесь мило,
Даруйте кохання й закохуйтесь щиро.
Не чекайте вітру із чужого поля -
Живіть у любові, і хай буде доля.