Гримучі дощі весни

А я стою і слухаю весну,
Її дощі і грому перекати.
Легенький шурхіт листя на вербі,
І аромати... В неї їх багато.

А я стою і слухаю весну,
Цвірчання у траві і тихий щебет птаха.
Яскравий промінь на собі лювлю,
І стежу, як кудись повзе мураха.

А я стою і слухаю весну,
Я слухаю і хочу в ній почути,
Ті дивні звуки, що були колись,
Що досі я не в з мозі їх забути.

А я стою і слухаю весну,
Благаю, Весно, повернись в минуле.
Туди, де було тихо й тільки ти,
Й твої приємні, ніжні звуки.

Стою отак і слухаю весну,
А замість всього чую шум шахеда.
Ні! Я не хочу чути це!
І піднімаю голову до неба.

О, Небо, Боги, якщо ви там є,
То примініть і волю Вашу й силу.
Бо ми не заслуговуєм на те,
Всі українці дуже хочуть миру.

Цьогоріч ось така весна,
Але не покидає нас надія.
Обов'язково скінчиться війна,
Це в українців заповітна мрія.