Ми живемо

Стомилися вмирати кожну ніч,
Страждати і ховатись. Де ховатись...
Життя - безмежне поле протиріч,
Що хочеться не плакати - сміятись.
Життя сьогодні - вибух, буревій.
Пожежа, де ще вчора борщ варили.
Життя для нас - це ланцюги подій,
Серед яких людей ми хоронили.

На нашу долю випала війна.
Вона була у долі мами й діда.
У чому наша, людоньки, вина.
Чому горять у нас гектари хліба?
Ніхто не скаже. Всі давно мовчать.
У них лиш "втома" від новин зі сходу.
У них сезон відпусток, благодать.
Їм не потрібно захищать свободу.

А ми в вогні, на тій передовій,
Де Каїн убиває свого "брата".
Де кожну ніч заходить в хату "Вій"
І після нього вигорає хата.
Ми помираємо і далі живемо.
Ми кожну ніч без сну, живі примари.
Ми відсіч цій потворі чинимо
І линемо, і линемо за хмари.

І сила є. І тут же ми без сил.
Війна нам роздає свої пожитки...
Який гіркий щоденний небосхил.
Які розкішні три червоні квітки...