Мати

Скрипить серед ночі колиска,
Мов човник, гойдається в тиші.
Зірок розв'язалася низка —
Й розсипалась ген на узвишші.

І де та згубилася нитка,
Що нижуть на неї перлини?
А може, хмаринка-лебідка
Змотала в клубок лебединий?

І котиться він понад гаєм,
Сідає на плечі берізкам
І слуха, як мати співає
І тишу колише колиска.

Засни, моя радість і муко,
Засни, моя доле і втіхо...
А дятел в годиннику стука:
І стало на світі, так тихо.

...Світанок вже скоро, вже близько,
Тумани розмотують сіті.
Заснула і мати, й колиска...
Й здається, що тихо, так тихо на світі.

Немає святішої хвилі,
Ніж та недоторкана тиша,
Як падають зорі доспілі
Й дитя біля матері дише.