Мамо, мамо...

Мамо, мамо, посивіла муко,
Мамо, мамо, муко посивіла!
Лебедять великі ваші руки,
Що роботи звідали без міри.

Ой, покиньте-киньте смуток марний,
Скиньте з пліч свою пекучу ношу.
Я і так прийду сумний і гарний,
На весілля вас своє запрошу.

Я любив, ви знаєте, велико -
Сім дівчат - солодке гроно трути.
Я їх всіх сюди з собою кликав
В надвечірні голубі прелюди.

Не пішла нікотра. Я не знаю,
Хто в тім винен - серце чи перони...
В сни мені щоранку намітає
Табуни весільних вільних коней!

Свищуть пуги, пломеніють ружі,
Сонце збило шибу на підлогу...
Мамо, мамо, рвіть калину в лузі -
Їдуть гості, то встеліть дорогу!