Мамині очі

Йдемо життя дорогами незнаними,
Морями пливемо і океанами,
Злітаєм до вершин і зір високих
Чи у провалля падаєм глибокі -
Завжди, немов маяк у пітьмі ночі,
Нам світять рідні маминії очі.

Захоплюємся іграми дорослими,
Женемся за чинами вінценосними,
Та інколи так хочеться забутись,
Підбігти, в руки лагідні уткнутись!..
Дитинство лише доти в нас тріпоче,
Допоки гріють мамині нас очі...


Настане день, коли з хреста чи каменя
На нас поглянуть вічні очі мамині...
Так будемо ж матусь любить, жаліти,
Допоки є вони на білім світі!..
О, Господи, як довго ще я хочу
Живої мами бачить рідні очі!..
Дай довго ще - благаю, Боже-отче! -
Живої мами бачить рідні очі...