Не спізніться у батьківську хату

Я приїхав в хату,
Де колись родився,
Але зрозумів, що,
Мабуть, я спізнився...
У дворі матуся
Більше не стрічає,
Й сивочолий батько
Вже не обіймає...
Де ж я був раніше?
Чом згадав лиш зараз
Те, що в мене є святий,
Надій захист?
Тут душевний спокій...
Тут дитинством пахне...
І в домівку рідну
Моє серце прагне...

Приспів:
Батьківська хата –
Мій оберіг!..
Якби раніше знати я міг
Те, що рідні вікна
Світять у світи,
Де в життєвім вирі
Десь блукаєш ти...

Ось мій перший зошит -
В ньому дві п'ятірки,
Он старі санчата,
В яких спускався з гірки.
І маленьке ліжко,
Де не спав ночами,
Доки не почую
Колискову мами...
Он в кутку ікона,
Де за мене мама
Тихо Богородицю
Просила вечорами...
Чорно-біле фото,
Де я посміхався,
Й лист, де батько пише:
Сину, повертайся!..

Приспів.

Вишита сорочка
Рідними руками,
Це ж для мене мама
Вишила ночами.
Ось листи коханій –
Юності відлуння
І портрет, де тато
З мамою ще юні.
Я перед портретом
Стану на коліна
І в своєму серці
Визнаю провину:
Ви пробачте, мамо...
Ви пробачте, тату,
Що не встиг в житті
Важливих слів сказати...

Приспів.