Мамині мальви

Коли я повертаюсь додому,
По крутій стежині в гори спішу,
Біля хати мене зустрічають
Мальви, які є оберегом, в саду.

Мати квіти давно посадила,
Як зіницю ока їх берегла.
То, символ України говорила
І їм має бути честь і хвала.

Та давно уже мами немає
І стежини споришом поросли,
А рожевий цвіт мальв не зникає
І радісно зустрічає завжди!
Привітно мене зустрічає завжди!

В рідний край часто я повертаю,
Любов синівську до нього бережу.
Коли до маминих мальв завітаю,
То за них мамі подяку складу.

Коли я повертаюсь додому,
По крутій стежині в гори спішу.
Біля хати мене зустрічають
Мальви, які є оберегом, в саду.

До ясно-рожевих мальв підійду,
Яскраві квіти в руках потримаю,
Пригадаю рідну матінку я свою,
Ніжні руки материнські відчуваю.

Твою ласку, матусю, пам'ятаю
І хоч і в інший світ ти відійшла,
Мальви, що в саду нас оберігають,
За них тобі і від онуків похвала!..