Він з Бучі, вона з Ірпіня

Там сосни дрімають пахучі,
І роси на травах бринять,
Він родом з квітучої мирної Бучі,
Вона родом із Ірпіня.
Йому не були не заваді
Ні річка, гілля, ні стерня,
Щоразу до неї при повнім параді
Ходив з Бучі до Ірпіня!

Зимою, коли снігопади
Вела поміж сосни лижня,
І люди складали про них
Серенади - він з Бучі,
Вона з Ірпіня!
Про них говорили багато:
То правда, чи, може, брехня?..
Одне точно можу я вам розказати:
Він з Бучі, вона з Ірпіня!

Вона була, наче лебідка,
А він, як гидке каченя.
По ним було видно все добре і чітко
Хто з Бучі, а хто з Ірпіня.
Співала плакуча гітара,
Шуміли в гаю ясиня,
Гуляла по парку закохана пара:
Він з Бучі, вона з Ірпіня!

У неї батьки депутати,
У нього не було рідні,
Це не заважало зірки рахувати
Він в Бучі, вона в Ірпіні.
Облич ідеальні овали
Вони цілували щодня,
І сонце вечірнє уже добре знало:
Хто з Бучі, а хто з Ірпіня.

Коли підійшли до кордону
Небрита немита русня,
Пішли обидвоє вони в оборону -
Він Бучі, вона Ірпіня.
І в день, коли по Вкраїні
Хрипіла ворожа броня,
Вони запускали по них Javelіnи,
Він - з Бучі, вона - з Ірпіня!

В повітрі запахло весною,
І ворог біжить навмання,
Зустрілись вони під старою сосною,
Він з Бучі, вона з Ірпіня.
Немає вже батьківської хати |
І плаче голодне щеня, |
Почнемо країну свою будувати |
Він з Бучі, вона - з Ірпіня! | (2)