Коли ми проривались на свободу

Коли ми проривались на свободу,
Раділи нам країни і народи.
Вітання ми приймали звідусіль
І вірили у нашу перемогу,
Й не відчували довжини дороги...
Та звіром став найближчий наш сусід.

Ми йшли по замінованій дорозі,
І вже здавалось, що дійти не в змозі,
Що на дорозі тут залишимось усі...
У небі грала райдуга над нами,
Та вибухали міни під ногами...
Втрачали кращих ми і далі йшли,
Ридаючи і помолившись Богу,
Долали наполегливо дорогу,
Свободу виглядали із імли...

Пташки співали смерті непокору,
Обабіч цвів рясний жовтець й цикорій –
Не помічали ми щедрот оцих,
Бо щохвилини підсипав нам горя
Затятий та імперські-хворий
Звір ядерний із кнопкою в руці...