Мій дім

Мій дім розчиняється в часі, розпадається
На окремі предмети, плями та кольори.
І не знаю, який особливий сенс має це
Саме зараз, цієї важкої крихкої пори...

Ось ялинка, що стоїть зазвичай до весни,
Бо люблю ці святкові вогники запальні,
Ось світлини онуків, що дивляться в мої сни,
Ось фіранка біла, ось віти ясеня у вікні

То зелені, то жовті, то голі на небесному тлі,
Що дарує день або ніч. Ось книжок рядки
Різні-різні: смішні, помірковані, добрі, злі,
І нема непрочитаних, є перечитані залюбки,

І по кілька разів, не однораз. Ось тут стілець
Біля столу. За тим столом понаписано різних слів
Стовпчиком... Досить! Бо зношений мій терпець
Увірветься зрештою — майже увесь зотлів.

Коли я повернуся — зберу нарешті в одне
Все це. Коли війна, той допотопний ящур,
Що харчується кров'ю теплою, вже промине.
Якщо вцілію, і дім мій вціліє. Якщо... Якщо...