Я колись перестану співати про біль

Я колись перестану співати про біль...
Я не знаю години, ні дня, ані дати...
Але зараз струна на межі божевіль!
Я стараюся, друзі, лиш правду співати...
Я стараюся, чесно! Та руки тремтять,
І співаю я знову про звірства пекучі!
Де на люд наш невинний ракети летять...
І про Харків, Херсон, про замучену Бучу...

Про Галинку, Андрійка і Кірочку теж,
Про зґвалтовані душі, зав'язані руки,
Моє серце налите війною без меж,
І слова розривають ті стогони й муки!
Я стараюсь співати хоч трішки вітань,
І бажати лиш тиші і миру!
Та волає про поміч уся "Азовсталь"!
Я до світу звертаюся щиро...

Поки в нашій країні жорстока війна,
Поки дітки вмирають в підвалах!
Не приходить у душу до мене весна!
Моя муза живе на завалах!
Не втрачаю я віри, бо Господь зійшов!
Він потроху катів виганяє!
Господь справді ночує, де вільний "Азов",
Він годує, лікує, тримає!..

Перемога гряде, тільки жертва страшна!
Будем довго слізьми поливати...
Аж тоді мені в душу постука весна,
Тоді буду про щастя співати!..