Не сьогодні...

Не сьогодні, кажу.
Перенесімо, будь ласка, зустріч.
У моїй країні знову така біда.
Це як зуб і виразка,
Що болять одночасно.
Ніби, як насінина,
Розлускуєшся поздовж,
Випускаєш колючий паросток.

Лагідний сніг за вікнами.
Шість стільців
За порожнім столом:
Вся моя абетка любові
Помістилась би тут,
При розмові, при теплій страві.
Але, душе душі моєї,
Не підеш із дому надовго,
Я тебе добре знаю.

Не сьогодні, кажу, будь ласка.
Тут лише моє тіло,
І воно не скаже нічого путнього.
Мова моя ще лежить у подвір'ї
Побіля дому, розкинувши крила -
Птаха з жіночим лицем,
Що у криваву ніч билася в небі
З птахами смерті, невидима.

Перемерзла зграя людська
Тулиться до метро,
Під зеленим зигзагом літери,
Що світиться захисним,
Як цитата з кардіограми,
Сплеск, що свідчить життя.

Повертайся з доріг і печер,
Із боліт і лісів,
Гніве жилавий мій,
Підніми мою мову на руки,
Бо вона ще дихає.
Поцілуй її міцно!..