Війна

Не можу я знайти слова,
Як в двадцять першому столітті,
Прийшла у лютому війна,
В трьохкольоровому лахмітті.
Які слова тут можуть бути,
Коли тіла лежать в снігу,
Як юні вороги рекрути
Вбивати мають за мету...

Не можу я знайти слів щирих,
Як світ весь дивиться-мовчить,
Як їдуть танки серед миру,
Як небо від ракет кричить!..
Як пояснити це дитині,
Що тато більше не прийде!..
Що рідна вулиця - руїна,
А рідна мова, як мішень...

Як описати ту людину,
Що душу продає за трон,
Які слова знайти для світу,
Що звик ховати біль в бетон?
Не можу я знайти слів вічних,
Як ніж встромляє в спину брат,
Коли молитва стала криком,
Як біль пронизує від втрат...

Не можу я знайти слова,
Щоб зупинити це жахіття,
Я ту країну прокляла,
І все, що з ними, все лахміття!
Тут слів ніяких не знайти,
Їх всеодно не чує стадо,
Хай згинуть кляті, назавжди!
Не дай Господь такого брата!

Та поки світ сліпий й глухий,
Ми кров'ю пишем нові карти,
Мовчать дипломи й прапори,
А діти - гинуть, біль утрати...
Не хочу слів, бо всі - порожні,
Від них не стане менш боліть.
Від них не зникнуть ночі грізні,
Не воскресити, не простить!..

І як тепер сказати Богу,
Що все не має бути так,
Що ми чекаєм перемогу,
У правді лиш шукаєм знак!
Не можу я знайти слова,
Коли народ невинний гине,
Хай буде проклята війна,
І згине логово звірине!

А в нас із попелу і з тіні
Зросте колосся на весні,
І буде правда в кожній лінії,
Що ми писали у війні!