Чорнобиль, тихо падає дощ

Стоїть хата, двері навстіж, а там ні душі,
На порозі пил і кроків не чуть.
На столі стоїть чашка - ніби хтось має прийти,
Та сюди люди більше не зайдуть.
Гойда вітер дерева й траву у дворі,
І ворота старі скриплять на вітру.
Тут сміялись колись дітвора,
А тепер лиш тиша, лиш тиша одна...

Приспів:
Чорнобиль... Тихо падає дощ,
По дахах, де ніхто не живе.
Зупинився час назавжди,
Згасло життя в серці молодой весни.
Мов вартовий, Чорнобиля біль
Десь у грудях тягне і щемить.
Пам'ятай, щоб не повторилось знов,
Як набат, крізь роки звучить!

Там пожовклі світлини ще й досі висять на стіні,
В них ще світлий і радісний дім.
А тепер заросло все бурьяном,
І ніколи не буде вже більше живим.
І птахи оминають місця,
Де мовчання важке, як граніт.
Пам'ятаймо Героїв, що віддали життя,
Щоб закрити реактор - і врятувати цей світ.

Приспів.

Мов вартовий, Чорнобиля біль
Десь у грудях тягне і щемить.
Пам'ятай, щоб не повторилось знов,
Як набат, крізь роки звучить!