Твій Віль

Моя маленька дорога Ґурлі,
Вітер слабий, південно-західний,
Плюс десять за Цельсієм.
На пісочному годиннику третя година.
Я не находжу слів, аби виразити,
Як мені скучно, як мені далеко від тебе.
Від піднесення якоря в Лісабоні я
На душі відчуваю таку тугу,
Ніби в грудну клітку наклали
З п'ятнадцять тон тягару, а серце
Замурували як браму,
Тож я не заспокоюсь,
Доки не отримаю від тебе гарних звісток.

Ґурлі, як ти? Як ви?
Знаєш, відомо, що моряки
Все передчувають своє нещастя,
Тож я впевнений:
На мене чекає якесь горе,
Але зараз на кораблі все добре,
І випадків не трапляється.
Я не майстер писати листів –
До цього ти мабуть вже звикла.
Я лиш прошу: притули уста
До нижчеозначеного місця на папері,
Там відмічено хрестиком.
Там на тебе чекає мій поцілунок.
Твій Віль

Галіон причалив в порт,
(Galіon amarrè au port)
Душа взята на борт,
(Navіre est encerclé)
Кривавий абордаж,
(Je suіs de l'abordage)
На дні весь екіпаж.
(Lamento, lamento tu buі
Buі ouі equіpage)