Сумна мелодія

По залі ресторану дим гуляє,
Мов той, що там далеко вкрив поля.
А скрипка чарівна так сумно грає
В прудких руках старого скрипаля...

За столом зажурений військовий,
Сидить і курить, п'є хмільне вино,
Його суворий погляд загадковий,
Мов каже: Я не був тут так давно...

Бо воював на Сході та на Півдні,
І важко був поранений в бою,
Через вогонь, через поля повз мінні
За Україну доленьку свою!..

Я бачив смерть, як поряд проходила,
Як помирали хлопці молоді.
І тільки та Велика Божа Сила
Мене і врятувала там тоді!..

І я живий, і білий світ цей бачу,
Додому повернувся в рідний край.
Та п'ю вино, а інколи так плачу
За тими, що пішли собі у рай...

І на душі важкий тягар від жалю,
Я втратив побратимів в тім бою...
Так не стихай ти, грай, старий скрипалю,
Сумну-сумну мелодію свою!..