Танґо в дубовому лісі

Раз, два, три і чотири —
В ритмі танґо жили ми,
Наче вихор неслись,
Наче вихор неслись...
Дім-дорога-робота —
І навпомацки: Хто ти?
Хоч на мить зупинись,
Зупинись...
Посеред лісу
Я - казкова Аліса,
Та упала завіса,
Ніби листя з дерев...
Осіннє танґо
Танцювала з тобою,
Ще життя було грою —
Де все ділось тепер,
Тепер?..

Дубів колони
Нам тримали це небо,
Й не було в нас потреби
Говорити в ту мить.
В дубовім лісі
Ми життя танцювали,
Нам було його мало —
Бо любили любить!..
Останнє танґо —
Обійняти руками,
Це ж не трапиться з нами?! —
Бо іще стільки мрій...
Але зимою
Ти простився зі мною,
Взяв наплічник і зброю,
Пішов у бій, у бій...

Війна як танґо —
Раз-два-три і чотири,
Я — у пустці квартири,
Ти — в донецьких степах.
Всю ніч не спати,
Вперто звістки чекати —
Хоч би "плюсик" у чаті!
Лиш безсоння — як птах...
Зимова хуга —
То єдина подруга:
Телефонне мовчання,
Сльози в подушку знов.
Бої в заметах,
Серце плаче — о, де ти?
Хоч банальні сюжети —
Небанальна любов, любов...

У тому лісі
Ми були ніби діти —
Тільки б жити й радіти, —
Але мрії пусті.
Ти не зі мною,
Ким я стала? — вдовою...
Після бою з ордою
Ти прийшов на щиті...
Дуби як брама,
Я танцюю з дубами
Своє танґо самотнє,
Бо тебе вже нема.
Життя — це танґо,
Ти тепер, милий, янгол,
Це вже третя без тебе
В цьому світі зима, зима...

Раз, два, три, чотири...
Раз, два, три, чотири...
Раз, два...