Я плачу

Я плачу кожен раз як тільки бачу,
Як мати обійма тіло дитяче,
Якому вже ніколи не старіти,
Бо нелюдом російським він убитий.

Я плачу...
Я плачу кожен раз як знову бачу
Ті обстріли звірячі, біль і кров,
І душі тих дітей, що вже ніколи
Не огорнуть нас всіх своїм теплом...

Я плачу...
Так, я плачу, бо ж серце у людини
Не звіряче, воно не камінь,
І біль ми відчуваєм як один.
Скажіть, тварюки? Ким же треба бути,
Щоб убивать дітей?..

Я плачу...
Так, я плачу, бо знову кожен день
Я бачу, летять шахеди і ракети на людей.
Скажи, Господь, чому ще у дитинстві
Ти їх не знищив ще в утробі материнській?..
Ці б нелюди не вбили б цих дітей.

Я плачу...
Так, я плачу, бо ж серце у людини
Не звіряче, і мріє, щоб залишилися снами
Ті обстріли й тривоги кожну ніч,
І діти, щоб ніколи не вмирали!
Тому я плачу...