Гімн місяцю

Чутливе серце зігріє
Не сонце — місячна тінь:
Коханців тайну леліє
Прозора й легка світлінь,
В ній ніжно любов їх мліє
І тоне чуттів глибінь.

В смутній годині розлуки
Та лагідь спокій дає,
Важкі полегшує муки,
Що серце ятрять моє,
Й надію замість розпуки
Душі моїй подає.

Коли безневинність боїться
Чуттям віддатись палким,
Вагається і страшиться
В пориві втонуть п'янкім,
Стидливість жадає вкриться
Серпанком світла блідим.

На небі місяць сіяє,
Пастушці стелеться путь
Туди, де квітом розмаю
Кохання стежки цвітуть,
Й красою її вінчає,
Якої вік не забуть.

O, ноче! Місячне світло
Відкрило радість мені,
Для нас у ньому розквітли
З Сільвією щастя дні,
І ревнощів муки зникли
В осяйливій тишині.