Дума гетьмана Мазепи

Всі покою щире прагнуть,
Та не в єдин гуж всі тягнуть:
Той направо, той наліво, |
А всі, браття, тото диво! | (2)

Не маш любви, не маш згоди
Од Жовтої взявши Води,
През незгоду всі пропали. |
Самі себе звоєвали. | (2)

"Ей, братища, пора знати,
Що не всім нам пановати,
Не всім дано всеє знати |
І річами керовати. | (2)

На корабель поглядімо,
Много людей полічімо!
Єднак стирник сам кермуєт,
Весь корабель управуєт.
Пчулка бідна матку маєт
І оноє послухаєт".

Жалься, Боже, України,
Що не вкупі має сини!
Єден жиєт із погани,
Кличет: "Сюда, атамани!
Ідім Матки ратовати,
Не даймо їй погибати!"

Другий ляхом за гріш служить,
По Вкраїні і той тужить:
"Матко моя старенькая! |
Чом ти вельми слабенькая? | (2)

Різно тебе розшарпали,
Гди аж по Дніпр туркам дали.
Весь їх фортель, щоб слабіла |
І щоб в конець сил не міла!" | (2)

Третій Москві юж голдуєт
І єй вірно услугуєт.
Той на Матку нарікаєт, |
І недолю проклинаєт: | (2)

"Ліпше було б не родити,
Нежли в таких бідах жити!"
Зо всіх сторон ворогують, |
Огнем-мечем руїнують, | (2)

Нема жадней зичливости,
Ані слушной учтивости:
Мужиками називають, |
А подданством дорікають. | (2)

Мужиками називають, |
А подданством дорікають | (2)

"Чом ти братов не учила,
Чом од себе їх пустила?
Ліпше було пробувати |
В купі лиха одбувати!" | (2)

Я сам бідний не здолаю,
Хіба тилько заволаю:
"Гей, панове єнерали, |
Чому єсте так оспали! | (2)

І ви, паньство полковники,
Без жадної політики,
Озьмітеся всі за руки, |
Не допустіть гіркой муки! | (2)

Матці своїй більш терпіти!
Нуте врагов, нуте бити!
Самопалом набивайте, |
Острих шабель добувайте! | (2)

А за віру хоч умріте,
І вольностей бороніте!
Нехай вічна будет слава, |
Же през шаблі маєм права!" | (2)

Нехай вічна будет слава, |
Же през шаблі маєм права!" | (3)