Коли прийде тато

Скажи, матусю, скоро прийде тато? -
Питає хлопчик, мабуть, років трьох.
Він біля Бога учиться літати,
Творець забрав на небо багатьох.

Коли він прийде? Він же встигне, мамо? -
Запитує з надією маля.
Не прийде, синку. Там він, між хмарками,
На нашу землю дивиться здаля.

Різдвяний стіл. Кутя стоїть багата,
На скатертині аж дванадцять страв.
Маленький хлопчик виглядає тата:
Ну повернися, ти ж пообіцяв!

Бабуся, мов осика, затремтіла
І до стіни торкнулася чолом.
Не буде тата! — мама повторила, —
Не сядем більше за одним столом.

Маленький хлопчик щиро посміхнувся,
Комусь рукою помахав привіт.
Я ж вам казав, ось тато повернувся!
Він обіцяв, що прийде на обід.

На свічці вогник запалав яскраво,
Своїм теплом за мить зігрів усіх.
Зігнувся вліво, нахилився вправо,
А потім заспокоївся і стих.

Уважно всі дивилися в куточок,
Не зводили від подиву очей.
Приходь іще, — сказав маленький хлопчик,
Махаючи руками до дверей.

Підбіг до мами, обійняв за плечі,
Притиснувся губами до щоки.
Явився тато в гості до малечі...
І відлетів до Бога навіки...

Погасла свічка, вогник не палає.
Сім'я сиділа мовчки за столом.
Сьогодні тата відпустили з раю,
Коли зійшла зоря над їх селом...