Два образи

Кружляло весілля у білому вельоні травня,
Настояні щастям лилися у душі меди,
І більшої ніжності досі в житті я не знала,
Ти щиро радів, що твоя я тепер назавжди.
Нас в церкві вінчали, я стала твоєю жоною,
І ти мене, милий, до віку кохати боживсь,
І ніби сам Бог причащав нас цією весною,
І нам дарував два освячені два образи.

Приспів:
Два образи на стіні - пам'ять тобі і мені,
Два образи - Божий знак, в них наша доля одна,
Два образи на стіні сняться і досі мені,
Ми зберегли через те наше подружжя святе.

Літа за літами летять наче птахи у вирій,
Вже син став на ніжки і крок свій зробити зумів,
І як мені мило, що він так натхненно і щиро
Щовечора з мамою молиться до образів.
Не знаю я що там у світі постелить нам доля,
Та вірю в одвічні єдині і справжні ази:
Що той лиш засіє і правдою виоре поле,
Хто в серці зберіг щиру віру в святі образи.

Приспів. (2)

Наше подружжя святе... Наше подружжя святе...