Кохання

Ми не могли з тобою розминутись,
Так небо написало нам обом,
Як річці течію не повернути,
Ми мали попливти одним човном.
Зустрілися з тобою вдвох весною,
Коли усі сади були в цвіту,
Ти щиро подивилась в очі мої
І я свої також не відведу...

Приспів:
І вже не помічали ми до рання,
І роз'єднатись, мила, не було і сили.
Від жарких цілунків не було бажання
Залишити тебе на одну мить...

Ось так весна звела і поєднала,
Без свічки запалила той вогонь.
Якби ж я знав, якби ж то ти це знала,
Що з'єднує людей тепло долонь.
Спочатку очі, руки міцно стислись,
З'єдналися вуста і струм пішов,
Та іншого ніхто уже не мислив...
Ти вже моя! Тебе я вже знайшов!

Приспів.