Поглянь, кохана, яка краса!

Приспів:
Поглянь, моя кохана, яка краса!
В наш сад прийшла рання юна осінь.
А ще не зима... О, ні, ще не зима...
Лиш срібна нить є на моїм волоссі...

Ще вересень нас зігріває теплом,
У квітнику цвітуть айстри, як зорі,
Небо обніма лебединим крилом
І дарує нам сонячні дні чудові!..
Розпустила коси осінь золота,
Розкинула свої крислаті віти,
Та листя за листям у даль обліта
І для нас ще цвітуть троянди квіти...

Приспів.

Нехай не лякає дощ, перший мороз
І не тривожить душу, що вже осінь!..
Я віднайду сонечко у вірші з проз,
Найкращі слова немов квітка роси...
Ми з тобою, немов місяць і зоря,
Йшли назустріч щастю в літній вечір,
Щоб звінчати долю біля вівтаря
І збудувати гніздечко лелече!..
Я назбираю золотаве листя,
Красиву корону для тебе зроблю!
Ти - моя королева, ніжна пісня,
І до нестями тебе, мила, люблю!..
Я не йду, а лечу на крилах вітру
У наш казковий рай - осінь золоту!
Хай листопад буде для нас привітним,
Прожене із душі твою самоту!..