Не та ружа гарна, що цвіте

Цвіла ружа у вишневім саду,
Соловей милувався красою.
Казав, що кохає, любить одну,
Ніхто їх не розіллє водою!..

Не та гарна квітка, що цвіте,
А та, що вміє щиро любити,
Має добру душу, серце золоте
І любов'ю зуміє зігріти!

Ружа в саду цвіла, як пава,
Залицялись до неї клен, явір, бук.
Сяяла, немов зірка яскрава,
Захищалась від лукавих рук!..

Соловей ніжні пісні співав,
Закохав у себе квіт ружу,
А своє серденько іншій віддав,
Залишив в мороз, в стужу...

Якщо вірно любиш, то кохай!
Цілуй! Цілуй солодкі уста!
Від вітру, дощу, гріз захищай!
Хай для неї квітне осінь золота!

Ти не проспи свою любов, щастя!
Будь щасливим!.. Пий щастя ковток!
З любові приймай причастя
Під зорепадом розмаю квіток!

Були як лебеді кохання,
Немов як дві зорі високі.
Любились, кохались до рання,
Злітали у світи широкі!..

Та вдарила блискавиця -
Розколола небо пополам,
Розлучила громовиця
І залишила в душі шрам...

Одна доля солодка, як мід,
А інша гірка, немов полин...
Втрачаєм любов, шукаємо слід,
Весну поміж зим, хуртовин...