127

Ось моя весна,
Весною від сну,
Як завжди, пливу,
Пливу до тебе
За вітром теплим,
Бо тепло там, де ми...
Усе те, про що вони,
Думки до неба -
Усе, що треба!..
Бо я вже знаю,
Здається, знаю
Цей скажений світ,
Зможу розтопити лід,
Літа летять,
Та я ніколи не відмовлюсь від

Приспів:
Це ж навіть більше, ніж любов!
Та сама прозора любов!
Та сама чиста любов!
Ті самі чисті почуття!
Більше, ніж любов!
Який там 220 струм?
У 127 разів мінімум
Більше, ніж любов!
У 127 разів мінімум!

Вони думали, що ми впали,
А ми глибше впали в любов!..
Із темряви знову запалимо,
Забули минуле,
Підемо по-новому!
Ай! Дай мені паливо!
Ти! Ти! Ти ж моє паливо!
Поплавала, знову поплавала.
Давай, вшиваємося звідси!
Знову в цей скажений світ.
Там треба розтопити лід,
Літа летять,
Там я ніколи не відмовлюсь від

Приспів.

У 127 разів! У 127 разів!
Дівчинка... Дівчинка...

Від зерна до дерева
Мудро, від основ
До життя навмисно,
Різно, тернисто.
Від ідей в голові
До в очах історій...
Від розмов на березі
До пісні на повторі,
І від чарівних спогадів
До страхів болючих...
Від жаги до дотиків,
До таких пекучих...
Від повної зневіри в людях
До каменів, з яких будуєм
Незламні при цьому затишні,
Рідні стіни. З тобою,
Нас веде із музикою
Кожен раз і знову
Вічна і звична рима
Дещо навіть більше ніж любов!..

Це ж навіть більше, ніж
Будь-що на землі!
Палкіше, ніж сонячні вогні!
Глибше всіх океанів!
Це ж навіть більше, ніж
Зорі навесні!
Гучніше, ніж всі мої пісні!
Більше, ніж всесвіт
У 127 разів мінімум!