Ти - моє небо, я - твоя земля

Я був, як вітер, що блукав між горами,
Шукав шляхи, не знаючи куди...
Збирав я хмари над густими борами,
Та в серці не було моєї весни...
А я була рікою, тихою, глибокою,
Несла я свої води до синіх морів...
Чекала сонця, мріяла про спокій,
Щоб хтось почув мій мовчазний порив...
Я доторкнувся крилами до твоєї води...
Я в подиху твоєму розквітла назавжди...

Приспів:
Ти – моє небо, я – твоя земля,
Нас поєднала стежка, що до зір вела!..
Ти – моє сонце, я – твоя ріка,
Разом ми – цілий світ, на двох одна рука!..

Ти мої коси гладиш на світанку,
Приносиш запах польових квіток.
Співаєш мені ніжну колискову
Із тихих шепотінь та шелесту гілок.
А ти мене наповнюєш життям і світлом,
В твоїх очах я бачу чисту синь.
Ти стала домом, лагідним і літнім,
Моєю пристанню і вічною із мрій!..

Приспів.

Поки ростуть ліси,
І світить місяць ясний,
Поки течуть річки —
Цей світ для нас прекрасний!
Ми збережем тепло, що нам природа дала,
Бо ми — одне в ній ціле, як душа і тіло!

Приспів.

Моя земля! Моє небо! Назавжди!