Ну чим я завинив...

Ну чим я завинив так перед світом?
Що я тебе до відчаю люблю...
Що я тобою, мов п'янким повітрям,
Живу у мріях, дихаю, молю...
Ти завжди цілувала мої квіти!..
Які тобі колись я дарував...
Від щастя ми раділи, наче діти,
І нам здавалось, світ цей кращим став!

Приспів:
Володарко жаданна, незрівнянна...
Тобі свою любов я віддаю!
Чому ж тоді палке моє кохання...
Не владне запалить твого вогню?

В думках ти раптом відійшла від мене,
Бо розум твій забуть мене благав!
Одразу потемніло, наче небо...
І цвіт у полі в'янути почав...
А потім ти пішла, і так невчасно...
Без слів, спокійно, просто як чужа...
Хіба кохання може враз погаснуть?
Хіба в коханні є якась межа?

Приспів.

Куди поділось все: любов, прощання?
І знову зустріч - щастя дивина...
А може, це міраж, а не кохання?
Чи просто щось було, а вже нема?..
В любові є неписані закони,
Лиш серце знає їхню таїну.
Людина їх не змінить вже ніколи...
Як не змінити осінь на весну!

Приспів. (2)