Бо кохання

Ти прийшла, мов весна серед зими,
Зігріла душу, що давно мовчить.
Я повірив у світ, де є тільки ми,
Та щастя, як дим, відлітає за мить...
Твої очі - як небо перед грозою,
В них і правда, і страх, і "прощай".
Я навчився жити в німій пустоті,
Де лунає твоє: Не чекай, не шукай...

Приспів:
Бо кохання це світло і рана одна,
Це політ без крил, падіння в прірву...
Тримаю тебе, хоч і не моя,
Без тебе не знав би любові силу!..

І хай ніч навчить мене тиші,
Хай біль проллється дощем.
Cерце б'ється - значить, я живий,
З твоїм ім'ям між рядків і пісень!
Я йду далі шляхом, що ти залишила,
З твоїм теплом в серці, хоч ти далеко...
Кохання навчило мене бути сильним,
І дякувати долі за кожне "те, що було"...

Приспів.