Ходи до Довбуша

Йой... Ходи...

Ніч лягла на полонину -
Ти стоїш одна.
Вітер плаче коло хати,
Мов чужа війна.
Я питаю: Що з очима?
Чом вогонь погас?
А ти шепчеш, як дитина:
Не питай... Не час...
Ти така мені рідненька,
Аж болить душа...
Тільки в серці твоїм темно,
Наче без ножа.
Йой... Я знаю, ти кохаєш...
Та любов твоя - як грім.
Якщо серце обіцяє -
То не зрадь його живим.

Приспів:
Ходи до Довбуша, молоденька...
Ходи - та не губи...
Бо твої вуста - то молитва,
А твій погляд - як ножі...
Ходи до Довбуша, молоденька...
Та не клянись вночі...
Бо як любиш - то до серця,
А як зрадиш - то мовчи...

Він прийшов, як тиша в гори,
Як останній шанс.
Він не мав в руках корони -
Лише правди транс.
Він торкнувся твоїх пальців,
І затих цей світ.
Ти усміхнулась крізь сльозинку -
Наче в небі цвіт.
Та за хатою під вікном
Хтось стояв, як тінь.
Наче брат... А в ньому чорне...
Наче тихий біль.
Йой... Карпати все відчують...
Їх не можна обмануть.
Як любов стає отрутою -
Вона вміє вбить... І чуть.

Приспів.

Ти казала: Я не винна...
Та тремтів твій звук.
Наче серце вже знало правду,
Тільки мовчав крик.
Він виходив за поріг вже,
Ти тримала плач.
Він сказав: Не бійся, мила...
Я вернусь. Пробач...
І в той момент мені здалося —
Гори стали вмить.
Бо у правди - своя дорога,
І вона болить.
Йой... Скажи, скажи хоч слово...
Зупини його...
Та ти мовчиш - і тиша ця
Страшніша за зло.
Із-за тіні - крок... І другий...
Сніг у темноті.
То був Штефан - мов приятель,
Та з вогнем в очі.
Він сказав йому: Олексо...
Ти мені як брат...
Та в долоні вже стискався
Чорний, лютий град.
Ти зірвалась: Не треба!
та не встигла... Ні...
Бо в Карпатах смерть приходить
По любові... В сні...
Постріл...
І місяць аж здригнувся...
І притих той ліс...
Довбуш впав на мокру траву,
Наче з неба зліз...
Він дивився... Не на ворога...
Не на кров... Не на дим...
Він дивився... На тебе одну...
І сказав: Я любив...
Ходи до Довбуша, молоденька...
Стань йому в сльозі...
Бо його любов - як небо,
А твоя - в землі...
Ходи до Довбуша, молоденька...
Та не доторкнись...
Бо твій поцілунок - то останнє,
Що лишився в нім...
Ходи до Довбуша, молоденька...
Ходи - та не губи...
Бо Карпати пам'ятати будуть
І любов... І ті ножі...
Ой, не плач... Моя любове...
Плач не змиє кров...
Бо в Карпатах не вмирає
Ні пісня... ні любов...

Йой...