У неділю пораненько розсварився син на неньку

У неділю пораненько
Розсварився син на неньку:
Гет ми з хати, чуєш нене,
Будуть нині гості в мене.

Ненька з хати виступає,
Чорна хмара наступає,
Іде ненька стежечками,
Умивається слізоньками.

Іде ненька дорогою,
Здибається із донькою:
Ой, день добрий, донько моя!
Будь здорова, мамко моя!

Чош так, мамко, помарніла,
Як земличка почорніла?
Іду, доню, та й до теби,
Вигнав мене син від себи.

Не будеш ти, нене, в мени,
Бо у мене лиха доля.
Буду, доню, запрідати,
Лихій долі догаджати.

Лихій долі не догодиш,
Віка мого укоротиш,
Віка мого укоротиш,
Діток моїх усиротиш.

Діти мої, квіти мої
Том вас пильно доглядала.
Довгих ночей не всипляла,
Сухих пилен добирала.

До церкові не входжала,
Добрих людей не взнавала,
А тепер нема де жити,
Треба на хліб заробити.

Ненька іще розмовляє,
А син її доганяє:
"Вертай, прощу, вертай, нене,
Бо без тебе лихо мени.

Ударив грім та й на мій дім,
Побив гості у квіточку,
Побив гості у квіточку,
Убив жінку-невісточку.

Убив жінку-невісточку,
Побив усі гості нині.
Побив гості усі нині,
Лишив я сі при дитині."

У неділю вже пізненько
Вертаїссі син із неньков.
Вертаїся стара ненька,
Бо сирітка є маленька.