Не повернувся син з війни

Ми йшли у бій, сходило сонце,
Немов наснилися нам сни.
А мати дивиться в віконце,
Додому сина жде з війни...

І гнів в душі, мов грім клекоче,
Гнітить скорбота, гне печаль...
Де син? Повірити не хоче...
Чекає, дивиться у даль...

Та не прийде він, плаче мати,
Та скільки б сліз не пролилось.
Йому своє життя віддати
За Україну довелось...

За Україну землю свою,
Що буйно квітнула, мов сад,
Сміливо він пішов до бою,
Не повернувшися назад...

І вже дарма кує зозуля,
Весна прийде, та все дарма...
Немов траву ворожа куля
Бійця скосила і нема...

Нема, а був такий щасливий,
Неначе птах чекав весни...
Ховає сльози батько сивий,
Не повернувся син з війни...