Якби ж була знала...

Зустрів мене мій миленький біля Тиси,
Та й дав мені три біленькі він нарциси.
А я квіти взяла, його покохала,
Та й щоночі допівночі з ним стояла.

З ним стояла, розмовляла про кохання,
Бо на дворі вирувала весна рання.
Весна вирувала, мені не сказала,
Що це мене лиха доля, ой, спіткала...

Він так мені зізнавався, що кохає,
І другої, Богом клявся, що не має.
А я молоденька вірила, дурненька,
Покохала так, як знало лиш серденько...

Та зустріла мене моя раз подруга,
Розповіла, що кохає його друга.
А я молоденька плакала тихенько,
На шматочки розривала біль серденько.

За які ж це гріхи мої - я не знаю,
Пішов милий до другої, я страждаю...
Якби ж була знала, була б не кохала,
З ним щоночі допівночі не стояла...