Перемога

Перемога...
Твої берці стоптані,
Форма зношена, пахнеш згарищем,
Я не бачу, якого кольору твої очі...
Дві щілинки сивого
Поміж зморшок в попелі,
Одночасно й розгублені й пильні,
Дивляться не по-товариськи, а...
З незворушним спокоєм,
З неосудним гірким незворушним спокоєм...

Перемога...
Ти не схочеш свята,
Роздутих кульок, квітів і феєрверків,
Ти втечеш непомітно від музики площ
Кроком втомленим, ледь кульгаючи,
Геть від тих, хто сміється,
Пахне випічкою, шашликами чи вермутом,
Щоби сісти самій
На порозі найріднішого звалища.

Перемога...
Може, візьмеш зубами цигарку,
І замислишся, так і не закуривши?..
І сидітимеш, вклякнувши,
Будеш чути й не чути
Водночас нічого довкола.
І візьмешся за скроні,
Щоб згадати/забути усе,
Що прийшлося прожити...
Схочеш плакати - і не зможеш...
Життя почина нове коло...
Нове коло уже після тебе...
А ти, перемого?..