Поезія - храм душі

Поезія для мене - храм душі,
Пишу і мрію про Шекспіровські сонети,
Віршів ще не написані рядки,
Але так милі серцю вичурні сюжети!

Моїх думок бентежних кораблі
Наповнить вітер велично вітрила,
Приходять рими навіть уві сні,
Поезія - о, муза моя мила !

Живу... І дихаю тобою,
Формую рими у рядки,
Наповню груди я весною
І ляжуть на папір думки!

Я напишу Поезію кохання,
Слова чарівні ляжуть у стіжки,
Не хочу, щоб були страждання,
А мир і спокій панував завжди!

Нехай летить Поезія кохання
В безмежний Світ, до самих до зірок,
Щоб кожен, хто проснеться зрання -
Відчув, повірив і зробив до нього крок!

Поезія для мене - храм душі,
Пишу невпинно сонячні куплети,
Віршів ще не написані рядки
Обов'язково ввійдуть в чергові сонети!

Поезія для мене - крик душі,
Це сенс і совість, мудрість і натхнення,
Це біль і смуток, тиша навкруги,
І каяття і Боже одкровення!

Поезія для мене - сіль душі,
Мораль, Духовність, Віра й справедливісь,
Щоб навіть на перетині шляхів,
Ніколи не впадав комусь в немилість!