Ти чуєш, мамо

Я голос твій не чув давно, літав світами...
Вже рік пройшов, вже вік пройшов від смерті мами.
Як плакав дощ, як сльози лив на ту могилу,
Там, де я квіти посадив, як ти просила.
Тепер до мене ти з небес, приходиш снами,
Я на землі один, як перст, ти чуєш, мамо!?!

Я на землі, як пелюсток, під небом синім,
Один до тебе, мамо, крок, один єдиний...
Сплелись похилені дуби та осокори,
До цвинтаря ведуть сліди, як до покори.
Вони як рани на душі, яких не мало,
Пробач, що я в житті грішив, ти чуєш, мамо!?!

Даруй, що сива голова, слова відверті,
Мої слова, мої літа, такі подерті...
Та я кажу, що ти жива, жива ще й досі,
Ти лиш до хати не зайшла, хоч плаче осінь,
В моїй душі твоє тепло, добре не мало,
На твою пам'ять розцвіло, ти чуєш, мамо?..
На твою пам'ять розцвіло, ти чуєш, мамо?..