Вероніка

Темноока дівчинка
Мовчки сидить за партою,
Темноока дівчинка
Дивиться дуже далеко,
Туди, де мамин голос
Пахне ніжністю досі...
У мене вдома
Також починається осінь...

Вероніка відчиняє двері,
Може, мама зайде до кімнати?..
Мама тепер живе на небі,
Разом з мамою поселився тато...

Мама з неба простягає руки,
Тепер в неї очі чорні,
Як антрацит. Насправді
Немає відстаней, немає розлуки...
Не плач, Вероніко, засни...
Моя доню, спи...

Чомусь мої руки забули,
Як обіймати...
Мої губи забули, як говорити...
Я пам'ятаю свою кімнату...
Я пам'ятаю голос тата...

Я пам'ятаю дорогу до школи...
Пам'ятаю, як пахне листя...
Не знаю, що значить слово "ніколи"...
Звідки такі слова взялися?..

Я пам'ятаю подушку на ліжку...
Я пам'ятаю розкриту книжку...
Ще пам'ятаю в горошок сукню...
Що означає "завжди присутні?"

Ще пам'ятаю багато сходів
Занадто вниз, такі дивні поручні,
Темна кімната зовсім без вікон...
Що означає "завжди бути поруч?"

А сьогодні снилась
Веселка на небі,
Гойдалка схожа на динозавра,
Тато махає мені рукою,
Тато каже мені: До завтра!..
Мама махає мені рукою,
Мама каже мені: До завтра!..

Вероніка відчиняє двері,
Вероніка сідає на сходах,
У мене удома спокійне небо... |
У мене удома сонце сходить... | (2)