Пече

Ну так, я не сприймала ні на мить
Усі твої прямі перестороги...
Я у скорботі після перемоги
Зостанусь на курганах цих століть.

За кожним з нас, залишеним на полі,
За кожним, закатованим в тюрмі.
Ще стане гордості і сліз мені
Оплакати ці горді жертви долі.

Перекажи про нас своїм малим,
Бо ці кургани вищі териконів.
Безжальні й ніжні лики на ікони
Малює попіл, і вогонь, і дим.

Скорботі тут не місце. Де вона?
Тут лють сама й наснага невимовні
Все в світі зброя, і стікає кров'ю,
Повільно помираючи, війна...