Як зникне світло

Я бачив сон: у ньому воскресали
Загиблі українці на війні,
Шуміли переповнені вокзали,
Назад пішов годинник на стіні.
Там знов настав
Прекрасний мирний грудень,
Ми радісно зустріли Новий рік,
І дихали на повні вільні груди,
Та раптом сон розсіявся і втік...

Як зникне світло у вікні,
Як потемніє ціле місто,
Всміхнеться фото на стіні
Солдата, вбитого рашистом.
Як голод з'явиться в очах,
Як люди витимуть вовками,
То пригадають при свічах,
За що боролися роками.

І знову чути вибухи і крики,
Молитви за солдатів при свічках.
Стріляє ворог, зляканий і дикий,
І вже не плачуть діти на руках.
Немає світла в хаті - є у серці,
Тепло не в батереї, а в душі!..
Народ крізь сльози голосно сміється,
І точить свої зуби, мов ножі.

Як смерть постукає у дім, |
Під двері всуне похоронку, |
Від крику мами піде дим, |
І лопнуть мрії й перепонки. |
Як доживемо до весни, |
До найстрашнішої річниці, |
Хай повертаються з війни |
В свої домівки українці! | (2)